Пікнік біля Висячої скелі

Про фільм

Найнезвичайніший фільм австралійця Пітера Віра, автора стрічок «Шоу Трумана» та «Товариство мертвих поетів», знятий за однойменним романом письменниці Джоан Ліндсей. "Що бачимо ми, що бачать у нас - є тільки сон і сон усередині іншого сну" - цією фразою з вірша Едгара По починається фільм. 1900 рік. У День Святого Валентина вихованкам жіночого інтернату дозволяють влаштувати пікнік біля Висячої скелі неподалік Мельбурна. Наслідуючи суворі норми поведінки, вони не знайомляться з протилежною статтю і дотримуються видимості пристойного життя, але таємно закохуються один в одного. У стінах пансіонату залишається лише Сара, покарана директрисою. Дівчатка та вчителька математики, сувора місіс Макгро, не звертають уваги на дивні знаки, які супроводжують їх дорогою до скелі. Одночасно годинник вчительки зупиняється і дівчатка просто розчиняються в цьому спекотному дні, не залишивши жодних зачіпок. Як вони зникли, куди провалилися, які аномалії панують біля Висячої скелі – відповіді на ці питання кінознавці не знають досі.